Політику Google щодо товарних оголошень можна звести до трьох слів: покупець знайшов, купив, отримав. І все це — не виходячи з дому й без жодного додаткового контакту з продавцем. Саме тому вимоги до інформації на сайті тут значно суворіші, ніж у звичайній пошуковій рекламі: Google не перевіряє, чи ви хороший магазин, він перевіряє, чи зможе користувач дійти від оголошення до отриманої посилки без вашої допомоги.
За роки роботи з Google Shopping та Performance Max ми стикалися з блокуваннями Merchant Center у клієнтів із цілком «білих» ніш — і майже завжди причина була не в товарі, а в одному абзаці на сторінці оплати чи доставки. Нижче — розбір того, як працює механіка блокувань, три неочевидні причини, через які нам блокували акаунти, і чек-лист, який варто пройти до того, як фід піде на перевірку.
Перше, що варто зробити при проблемах у Merchant Center, — зрозуміти, що саме заблоковано. Це три різні стани з різними наслідками й різними шляхами виходу.
| Що сталося | Наслідки | Що робити |
| Відхилено окремі товари | Не показуються конкретні позиції, решта асортименту працює | Виправити дані у фіді або на сторінці товару, дочекатися наступного оновлення |
| Попередження на рівні акаунта | Товари ще показуються, але є визначений строк на виправлення | Усунути порушення до кінця строку — це найдешевший сценарій |
| Акаунт призупинено | Показ усіх товарів вимкнено, торгові кампанії зупиняються | Виправити причину й подати запит на перевірку |
Різниця принципова. Попередження — це запас часу, і саме на цьому етапі проблему вирішити найпростіше. Призупинення акаунта — це вже стоп для всієї товарної реклами, і повернення займає щонайменше кілька днів.
Окремо варто знати: не всі порушення проходять через етап попередження. У правилах щодо введення в оману Google формулює це прямо — «якщо ми виявимо порушення цих правил, ваш акаунт Google буде заблоковано негайно без попередження». Тобто для частини причин ніякого запасу часу немає в принципі.
Порушення показуються в Merchant Center у розділі діагностики та дублюються листами на пошту адміністратора акаунта. Тому правильно налаштовані доступи — не формальність: якщо листи йдуть на скриньку, яку ніхто не читає, попередження ви побачите вже у вигляді призупиненого акаунта.
Якщо у формулюванні причини стоїть misrepresentation (в українському інтерфейсі — «введення в оману»), це не означає, що вас підозрюють у шахрайстві. Це загальна категорія, під яку Google зводить усі випадки, коли користувач не може отримати повну й точну картину того, з ким він має справу і що саме купує.
У правилах щодо введення в оману ця категорія розкладається на кілька підтипів. Розбираємо кожен з погляду того, що саме дивиться модератор.
Сюди потрапляють випадки, коли з сайту незрозуміло, хто продавець. Формулювання Google: переконайтеся, що на сайті є актуальна контактна інформація та зрозуміле пояснення того, чим займається ваша компанія — наприклад, на сторінці «Про нас».
На практиці це означає: назва юридичної особи або ФОП, фізична адреса чи хоча б місто, робочі контакти й сторінка з описом компанії. Магазин, який виглядає як анонімний каталог із формою заявки, — типовий кандидат на блокування навіть у нейтральній ніші.
Це неправдиві обіцянки результату й використання елементів чужих брендів так, ніби вони ваші. Google рекомендує прямо протилежне: додавайте в оголошення та на сайт власну назву, логотип, зображення й кольори компанії — замість того, щоб спиратися на ідентифікатори інших брендів.
Найчастіша помилка магазинів, що продають брендові товари: назва бренду в назві сайту, логотипі або шапці без жодної позначки, що це магазин-реселер, а не офіційне представництво.
Найбільша за обсягом підкатегорія й саме та, з якої виростають три неочевидні причини далі. Правила забороняють нечіткий, непрозорий опис усіх супутніх умов — до й після покупки. Під це підпадають відсутні або важкодоступні правила повернення та відшкодування, незрозумілі умови оплати й розрахунків, неочевидні умови доставки.
Реклама того, що користувач не може купити. Сюди належать товари, яких немає в наявності, а також вже недійсні пропозиції чи заклики до дії, які неможливо виконати на цільовій сторінці. Це типова проблема магазинів, у яких фід оновлюється раз на добу, а залишки на складі змінюються щогодини.
Важливо розуміти логіку: Google не шукає у вас порушення закону. Google перевіряє, чи збігається те, що обіцяє оголошення, з тим, що користувач бачить на сайті. Будь-яка розбіжність між цими двома картинками технічно є введенням в оману.
Перша неочевидна причина. На сайті немає інформації про можливість адресної доставки — тобто безпосередньо до дверей покупця.
Це виглядає як дрібниця, але логіка модератора проста: «отримав» у формулі «знайшов, купив, отримав» означає, що товар доїжджає до покупця. Якщо всі доступні варіанти — самовивіз із магазину або отримання у відділенні перевізника, то для модератора сценарій «не виходячи з дому» не закривається.
Навіть якщо у вас прописані самовивіз, відділення пошти та інші способи, обов’язково передбачте варіант, коли покупець вводить свою адресу й отримує посилку на поріг. Кур’єрська доставка від того ж перевізника, який уже підключений, цю вимогу закриває — важливо, щоб така опція була видима в оформленні замовлення та описана на сторінці умов доставки.
Що варто перевірити в блоку доставки:
Окремо: якщо ви налаштовуєте правила доставки в Merchant Center, вони повинні відповідати тому, що написано на сайті. Розбіжність між налаштуваннями в акаунті та сторінкою умов — це та сама розбіжність між двома картинками, з якої починається розділ про введення в оману.
Друга неочевидна причина. На сайті формально є оплата, але дійти до неї користувач не може.
Вимога Google щодо способів оплати сформульована мінімалістично: під час розрахунку користувачам пропонується принаймні один загальноприйнятий спосіб оплати. Тобто показувати всі доступні варіанти до оформлення замовлення не обов’язково — достатньо одного. Але повний перелік способів оплати має бути перерахований на сторінці оплати.
Тут і виникає неочевидність. Ми стикалися з блокуванням, де формально все було на місці: платіжний сервіс підключений, кнопка працює. Проблема була в тому, що перехід на сторінку платіжного сервісу займав більше трьох-чотирьох секунд. Модератор розцінив це як неможливість здійснити оплату онлайн — і акаунт пішов у блок. Вийшли з ситуації, додавши на сайт прямі реквізити для оплати як альтернативу: номер рахунку, дані для безготівкового переказу.
Другий випадок із тієї ж категорії був іще дрібнішим. У блоку «Способи оплати» стояло формулювання про безготівковий розрахунок «на банківський рахунок компанії» — без назви самої компанії. Причиною блокування назвали саме цей пункт: із тексту неможливо зрозуміти, на чий рахунок ідуть кошти. Виправлення зайняло одне речення.
Що це означає практично:
Умови повернення — це та частина, через яку відхиляють і окремі товари, і акаунти цілком. Вимога Google: додайте в дані про товари умови повернення, і їх має бути легко знайти на вашому сайті.
«Легко знайти» тут не риторика. Підтримка рекомендує виносити цю інформацію в окремий розділ сайту з посиланням у підвалі, а не тримати абзацом усередині публічної оферти. Якщо умови повернення доступні лише через три переходи або сховані в PDF, для модератора їх немає.
Що має бути описано:
Якщо якісь категорії товарів поверненню не підлягають — це теж потрібно написати відкрито. Відсутність такої згадки гірша за саме обмеження: модератор трактує пробіл як приховування умов.
Окремий технічний нюанс. Умови повернення в Merchant Center задаються налаштуваннями акаунта, і в Google є власні мінімальні вимоги до строку повернення, на базі яких кожен продавець будує свої умови. Якщо заданий строк цим вимогам не відповідає, товари отримують помилку про недійсний період повернення й залишаються відхиленими, поки строк не буде виправлено. Тобто мало написати умови на сайті — вони повинні бути ще й коректно занесені в акаунт і не суперечити тексту на сторінці.
Третя неочевидна причина — і найшвидший спосіб отримати блокування. За цю фразу на сторінці подяки або в описі процесу замовлення відправляють у бан майже автоматично.
Модератори виходять із того, що покупець повинен мати можливість завершити покупку в один сеанс: обрати товар, оформити доставку, оплатити й отримати підтвердження. Будь-яка обов’язкова ланка у вигляді дзвінка менеджера для уточнення подробиць покупки, наявності чи доставки ламає цей сценарій. З погляду Google це означає, що замовлення на сайті не завершується, а сайт фактично збирає заявки.
Це не заборона на дзвінок клієнту. Заборона на те, щоб дзвінок був необхідною умовою отримання товару. Формулювання на кшталт «наш менеджер зв’яжеться з вами для підтвердження замовлення» треба переписувати:
Те саме стосується товарів під замовлення. Якщо позиції немає в наявності, вона не повинна бути в фіді — це прямо підпадає під недоступні пропозиції з розділу 2. Технічно правильне рішення — виводити такі товари з фіду автоматично, а не тримати їх із поміткою «уточнюйте».
Побічний ефект тут приємний: сценарій «замовлення завершується без дзвінка» — це ще й одна з базових вимог до конверсійної картки товару та один із факторів, через які покупці кидають кошик. Виправляючи сайт під вимоги Merchant Center, ви одночасно прибираєте частину втрат у воронці.
Блокування акаунта — це про сайт. Відхилення окремих товарів — майже завжди про фід. І хоча одна відхилена позиція не зупиняє кампанії, накопичена частка відхилених товарів за одним типом помилки стає окремим сигналом для модерації.
Історія з унікальними ідентифікаторами кілька разів змінювалася, тому в старих матеріалах можна знайти прямо протилежні твердження. Актуальний стан такий: специфікація даних про товари вимагає передавати атрибут [gtin], якщо виробник його присвоїв — і одразу зазначає, що не всі товари мають глобальний номер. Тобто відсутність GTIN у товару, якому виробник його не присвоював, сама по собі не є порушенням.
Проблема виникає не з відсутністю, а з неправильним значенням. Некоректний GTIN або MPN — це вже помилка даних, і саме за неї товари відхиляють. Друга типова ситуація — дублікати: якщо в кількох позицій збігається код GTIN і значення атрибутів варіанту, Google трактує їх як повторювані товари.
Практичне правило для фіду: краще не передавати ідентифікатор зовсім, ніж передати вигаданий або скопійований з іншої позиції. Якщо ви складаєте фід із CMS чи через сторонні сервіси, механіку перетворення варто перевірити окремо — ми розбирали її в матеріалі про правила перетворення фідів.
Вимоги до цільових сторінок формулюють це без варіантів: інформація на цільовій сторінці має відповідати даним у фіді, а розбіжностей у ціні й наявності бути не повинно.
Найпоширеніші джерела розбіжностей:
Тут є дата, яку варто внести в план заздалегідь. Google уже оголосив нові вимоги до розміру зображень товарів — щонайменше 500 × 500 пікселів — і ці вимоги починають діяти 31 січня 2027 року. Якщо у вашому каталозі є старі картки з дрібними зображеннями, це той тип роботи, який дешевше зробити планово, ніж у момент, коли позиції почнуть відхилятися.
Цей перелік ми проходимо на сайті клієнта до запуску товарної реклами — до того, як фід піде на модерацію. Він не гарантує проходження перевірки, але закриває ті причини, які ми бачили в реальних блокуваннях.
Ідентичність продавця
Доставка
Оплата
Повернення
Процес замовлення
Фід
Окремо варто пройтися по сайту очима людини, яка нічого про нього не знає: чи зрозуміло з першого екрана, хто продає, що продає й як це отримати. Цю саму логіку ми закладаємо і в розробку інтернет-магазинів — набір сторінок під вимоги товарної реклами дешевше зробити на етапі створення сайту.
Порядок дій тут фіксований, і головна помилка — подавати запит на перевірку до того, як причина реально виправлена.
Критично важливий момент: між апеляціями діє період очікування, і після повторних невдалих перевірок цей період може збільшуватися. Тому стратегія «подамо ще раз, може пощастить» працює проти вас — кожна невдала спроба відкладає наступну. Краще витратити день на повний прохід по чек-листу, ніж три спроби на вгадування.
І ще одне. Якщо блокування вже було, механіка не змінюється: ті самі вимоги діють і далі, а історія порушень в акаунті залишається. Тому після розблокування має сенс закрити не тільки ту причину, яку назвали, а весь перелік — інакше наступне блокування прийде за сусіднім пунктом.
Блокування Merchant Center майже ніколи не буває про товар. Воно про те, що між оголошенням і отриманою посилкою є ланка, яку користувач не може пройти сам: незрозуміло, хто продавець; незрозуміло, як заплатити; незрозуміло, як повернути; або замовлення не завершується без дзвінка.
Три неочевидні причини, з яких ми починали цей матеріал, — відсутність адресної доставки, невидима або незрозуміла оплата й обов’язковий дзвінок менеджера — виглядають дрібницями саме тому, що жодна з них не є порушенням у побутовому сенсі. Для модератора це три різні способи не закрити формулу «знайшов, купив, отримав».
Перед відправленням фіда на перевірку є сенс пройти сайт за чек-листом із розділу 8, а не покладатися на те, що ніша біла. Ми проходимо цей самий шлях у межах аудиту рекламних кампаній й при підготовці до запуску Google Shopping та Performance Max — і в переважній більшості проєктів правки виявляються текстовими, на кілька годин роботи.
Якщо потрібно розібрати конкретне блокування або підготувати магазин до запуску товарної реклами — напишіть нам, обговоримо ваш проєкт і те, з чого варто почати.
Звертайтесь!